Анкети для батьків

АНКЕТА ДЛЯ БАТЬКІВ «ВИ І ВАША ДИТИНА»

1.    Чи любите ви свою дитину такою, яка вона є?

2.    Чи дослухаєтеся до її думки?

3.    Чи виправляєте мовлення дитини?

4.    Чи визнаєте право дитини на помилку?

  5.  Чи знаходите щодня час для спілкування та занять із дитиною?

    6.  Чи подаєте приклад у читанні газет, книг, журналів?

7.  Чи обговорюєте побачене і почуте разом?

    8. Чи завжди знаходите час для спільного від­починку, прогулянок тощо?

АНКЕТА ДЛЯ БАТЬКІВ «ВИ І ШКОЛА»

1.  Як ви можете оцінити свої стосунки зі шко­
лою, у якій навчається ваша дитина?

а)  Хороші;

б)  нормальні;

в)  посередні;

г)   погані.

2.  Як часто відвідуєте школу?

а)  Щотижня;

б)  один раз на місяць;

в)  один раз на чверть;

г)   один раз на семестр.

3.  З якою метою ви приходите до школи?
а) На батьківські збори;

б)  на зустріч з учителем чи вихователем групи продовженого дня, щоб бути обізнаним щодо всіх справ класу своєї дитини;

в)  для участі у виховних заходах класу, де навчається дитина;

г)   для надання допомоги педагогам;

д)  за викликом педагогів та адміністрації школи.

4.  Що ви відчуваєте після відвідування школи та бесід із педагогом?

а)  Задоволення;

б)  радість;

в)  надію;

г)   тривогу;

д)  розчарування;
є)розгубленість;
є) сум.

5.    З якою проблемою у навчанні та вихованні дитини ви зіткнулися у школі?

6.    Що б ви хотіли змінити у спілкуванні вашої дитини та школи, педагога?

7.    Чи хотіли би ви більше брати участь у житті школи та класу, де навчається ваша дитина? Яку саме?

АНКЕТА ДЛЯ БАТЬКІВ «КНИГА У ВАШІЙ СІМ'Ї»

1.    Чи подобається вашій дитині читати книги?

     2.    Скільки часу ваша дитина проводить за кни­гою?

     3.    Зазвичай ваша дитина читає за власної ініці­ативи чи за примусом?

4.    Яким книгам вона надає перевагу і чому?

5.    Як ви заохочуєте читацькі прагнення дитини?

6.    Чи даруєте ви своїй дитині книги?

    7.    Чи обговорюєте ви зі своєю дитиною прочи­тане?

8.    Чи вважаєте себе активним читачем?

9.    Чи можете ви вважати себе прикладом для своєї дитини?

Більшість батьків уважають, що виховувати дітей можна без спеціальних знань, а навички ви­ховання набуваються самі собою. Але це не так. Усім дорослим необхідно зважати на практичні поради спеціалістів, тому що у виховному про­цесі можна прямувати як правильним, так і хиб­ним шляхом. Дотримання цих порад допоможе батькам уникнути значних помилок у вихованні дитини.

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ «ПОРАДИ БАТЬКАМ ЩОДО ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ДИТИНИ ДО ШКОЛИ»

1.  Основні психологічні причини виникнення
труднощів адаптаційного періоду:

• недостатній досвід спілкування з дорослими й однолітками;

•  недорозвиненість мовлення;

• надмірно емоційний характер спілкування з дитиною в сім'ї;

• несформованість звички виконувати вимоги дорослих і дотримувати певні правила пове­дінки;

• побоювання, недовіра до школи внаслідок неправильної орієнтації з боку батьків.

2.  Зацікавте дитину школою. Викличте бажання навчатися, розповідайте про школу позитив­но, не залякуючи невдачами.

3.    Привчайте дитину до самостійності, тоді їй легше буде адаптуватися до шкільних умов. Нехай дитина сама складає свої речі, приби­рає іграшки, упорядковує своє робоче місце.

4.    Важливо навчити дитину ввічливого спілку­вання з незнайомцями.

5.    Значну увагу приділяйте розвитку мислен­ня дитини, зокрема діалогічного. Читайте дитині, просіть переказати прослухане, при­думати своє продовження розповіді, вивчайте напам'ять вірші, скоромовки, загадки, учіть висловлювати та відстоювати свою думку, переконання. Грайте у мовленнєві ігри.

6.    Будьте вимогливими, але й справедливими до дитини.

7.    Не виявляйте у присутності дитини своїх переживань щодо майбутнього навчання в школі. Навпаки, демонструйте радість із приводу вступу до школи, упевненість у тому, що там на неї чекають доброзичливі вчителі, цікаві знання, приємні товариші.

Завжди пам'ятайте: самопочуття дитини та успішність її адаптації до школи значною мірою залежить від вас, шановні батьки!

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ «Робоче місце школяра»

Кожній дитині необхідно мати постійне робо­че місце. Раціонально обладнаний куточок спри­яє зосередженості, а звичка підтримувати в ньо­му порядок виховує охайність та почуття відпо­відальності.

Для учнів бажано виділити окрему кімнату. Якщо така можливість відсутня — затишне місце біля вікна. Стіл ставлять так, щоб світло падало ліворуч. Основна вимога до обладнання робочого місця — меблі повинні відповідати зросту шко­ляра. Висота стільця має бути такою, щоб нога всією ступнею торкалася підлоги, висота стола — 55-65 см (для дітей зростом 120-150 см).

Якщо в сім'ї декілька школярів, то робоче місце слід обладнати для кожного окремо. Безпо­середня близькість робочих міць розпорошує ува­гу дітей, тому доцільно, щоб вони знаходилися поблизу і водночас ізольовано. Тоді кожен може займатися своїми справами.

Одне з найважливіших питань в обладнанні робочого місця — забезпечення правильної пози школяра під час сидіння. Учень має сидіти гли­боко на сільці, спираючись попереково-кряжо­вою часиною хребта на спинку. Голова — у вер­тикальному положенні або дещо нахилена вперед (під кутом не більше ніж 15 градусів). Тулуб теж нахилений уперед, передпліччя вільно лежать на столі. Плечовий пояс розміщений горизонтально. Ноги повною ступнею спираються на підлогу чи підніжку.

Відстань від очей до предметів, що розгляда­ються, має становити 30-35 см. Верхню частину книги необхідно підняти за допомогою підставки.

Вам, батькам, корисно перший місяць посиді­ти з дитиною не поруч, а поблизу. Подбайте, щоб малюк не відволікався під час роботи, правиль­но поклав книжки, зошит, не сутулився, сидів у зручній позі.

Важливо привчати дитину до порядку на ро­бочому місці.

Як домогтися виконання дітьми цих вимог? Умова одна: не шкодуючи часу, привчайте малю­ка виконувати те, що вимагаєте від нього. Син чи донька запам'ятають це досить швидко тоді, коли дорослі щоразу й завчасно реагуватимуть на їх вчинки. Важливо похвалити дитину за кожен, на­віть незначний успіх: «Ти сьогодні значно краще тримаєш ручку і сутулишся менше. Молодець!»

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ «Десять порад із виховання маленького читача»

1. Читайте своїй дитині скрізь і завжди: листів­ки, інструкції на коробках, в машині або під час чекання прийому в поліклініці, на відпо­чинку тощо

2.   Доки дитина росте, показуйте їй малюнки та збірки оповідань. Кольори і форми вразять її, а слухання сприятиме виникненню бажання самому прочитати.

3.   Регулярно відвідуйте бібліотеку. Дозволяйте дітям обирати книги самостійно.

4.   Читання перед сном повинно стати регуляр­ною сімейною традицією. Якщо для читання обрані правильні книги, то навіть старшим дітям буде цікавим читання вголос.

5.   Пам'ятайте про поезію! Короткий вірш — це найкращий спосіб привернути увагу дітей на деякий час.

6.   Заохочуйте дітей до читання вголос в той час, коли ви готуєте, прасуєте, шиєте, пере­те білизну.

7.   Використовуйте телебачення, щоб привернути увагу до читання.

8.   Тримайте вдома безліч матеріалу для читан­ня. Зберігайте дитячу літературу на нижніх полицях, щоб діти могли її легко дістати.

9.   Нехай ваша дитини побачить вас за читан­ням. Розмовляйте стосовно того, що ви чита­єте.

  10. Даруйте книги дітям. Цим ви даєте зрозумі­ти, що книги особливі.

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ «Як розвинути самостійність у дітей»

Людина не може бути вільною, якщо вона не самостійна.

М. Монтессорі

1.   Визнайте особистість дитини та її недоторка­ність.

2.   Сприяйте формуванню адекватної самооцін­ки. Людина з низькою самооцінкою постійно залежна від чужої думки.

Формування самооцінки дитини залежить від оцінювання її батьками, тому що в цьому віці ди­тина ще не вміє оцінити себе сама.

3.   Залучайте до реальних справ сім'ї. Можна проводити міні-наради за участю всіх членів родини, спільно планувати сімейні справи.

4.   Розвивайте силу волі дитини. Навчайте смі­ливості, витривалості, терплячості; учіть докладати зусилля для досягнення мети.

5.   Навчайте планувати. Складайте план дій. Велику і складну справу вчіть розподіляти на конкретні дії.